О, что за тема, мой друг! Я,
тусовщиком прогнанный,
Вам
свою историю расскажу, не робея, не тая.
Купил шишки, сам не поверю, и
танцевал тренды в ТикТоке,
Ворвался в
мир наркотиков я, без сомнений и сокровенных покровов.
Взорвать закладки, заглянуть в диазы,
Попробовать хмурый, тайными делами заняться.
Марихуана - это шишки, да, соцветия,
Но курить их надо с осторожностью, без суеты.
Купить их не сложно, как оказалось,
В камень колумбийский попался я, не печалась.
|
Деньги скамить теперь не проблема,
Чтобы шишки купить, нужна только схема. |
Я оттопыриться хочу, мечтаю так,
Курю шишки марихуаны - это мой тиктоковский трек, да. |
Танцы в ТикТоке, тренды и моды,
На фоне закуренных шишек мои мечты постоянно снова и снова горят. |
Яркие события после этого случались,
Закурить шишку и
потанцевать тренды - вот что мне подходило.
Наркотики,
наркоманы, они всегда рядом,
Хоть и непонятный язык, но ничего, привыкну к нему с каждым разом.
Какой героин? - спросишь ты, мой друг,
Не смотри так хмуро, смеху место в этом нашем дружном кругу.
Не скамлю, не обманываю,
Но закладки гладкие со мной всегда.
Хмурый героин, он не для меня,
Марихуана - это шишки, они за мной всегда.
Так что пусть говорят, пусть осуждают,
Мне все равно, я несговорчив и ничего не продаю.
У каждого свое увлечение, свой путь,
Марихуана и ТикТок, для меня это та юность, в которую я попала сегодня вот так, вдруг.
Стихи и пляски - мое всё,
Курить шишки и танцевать тренды в ТикТоке - это мое упоение и счастье, не стоит грустить так просто.
Так что давай, мой друг, не суди меня строго,
Я ничего не делаю, что угрожает моему здоровью и покою.
Шишки и тренды, мой дорогой друг,
Это мое хобби, это мой видео-блог, это моя жизнь - молодежный трук.
На улицах города я оттопыриваюсь и смеюсь в свою радость,
Марихуана и ТикТок - комбо, которое не оставит меня без внимания и привязанности.
Так что, мой друг, забудь все страхи и заботы,
На секунду путешествуй в мою реальность, попробуй понять, хоть немного, о чем я рассказываю.
Купи шишки марихуаны, попробуй закурить,
И, возможно, настанет тот миг, когда ты поймешь, о чем я говорю и как это можно полюбить.
Марихуана и ТикТок - две стороны одной медали,
Которую я сохраню в своей душе, не разглашая.
Ведь все мы разные, все у нас своя жизнь и свои увлечения,
Так что пусть говорят, а я буду курить и танцевать, не сдаваясь с поклонением.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...